Працювала на такій прозаїчній посаді, як комірник. Було майже 30 років, коли відчула нездоланне відчуття, що як не почну просто зараз малювати, то минеться щось жахливе. Тому почала займатися в художній школі м. Макіївка.

У серпні 2014 року була вимушена покинути рідний дім, і разом зі старенькою сліпою матір'ю приїхали до міста Дніпропетровськ. Тут вже й зіграли весілля з моїм теперішнім чоловіком, бійцем добровольчого батальйону Донбас. Сталося це майже відразу, як він вийшов зі зброєю з іловайського котла... А через рік він зі своєю групою під час виконання бойового завдання підірвалися на міні... А ще через місяць я опинилася в лікарні з невиліковний діагнозом (гломерулонефрит 5 ступеню з ісходом в нефросклероз 4 ступеню). Життя підтримується за допомогою процедури гемодіалізу, що проходить три рази на тиждень по 3,5 години. Виправити ситуацію може лише трансплантація нирки. Однак оскільки в мене немає рідного донора, то потрібна трупна пересадка.

В Україні майже немає шансів, так як немає чіткої процедури донорства. Вся надія на клініки за кордоном. Ми зв'язалися з клініками в Білорусі і Угорщині. Ціна питання 60 тис $ чи 55 тис €. Сума для нашої родини непід'ємна.

Та є й позитивні моменти в цій на перший погляд жахливій ситуації. Тепер я маю час і змогу займатися улюбленою справою — малюванням. Після виписки з лікарні це були несміливі спроби, а далі все впевненіше і завзятіше взялася я до справи! І ось тепер я готова морально і фізично показати те, що я роблю! Ось так, все відразу! Я хочу бачити реакцію на свої твори, навіть якщо вона не буде позитивною... Це велика мрія!

Тож запрошуємо небайдужих! Вхід вільний.
Відкриття 27.09.2016 о 13:00, вул. Воскресенська (Леніна), 23, 4 поверх.